Я тоже думала что "легше гризти кирпичину, чим учить Павла Тичину" пока не наткнулась на это стихотворение:
* * ** * *
Читаю ваші душі, наче книги я
І сам цвіту - ридаю, як роса...
Ах на земли одна, одна релігія -
Страждань краса.
Ви ніжно-стомлені, - троянди зломлені:
Ой не цвісти вам знову, не цвісти.
Кричать ножі серцями в серце встромлені:
О, згляньсь хоч Ти!
Ріка життя біжть, хлюпоче, грається.
На ній линяють весни , мов убір...
Ви плачете. Вам серце розривається:
Людина - звір.
О, не тривожтесь так, мої улюблені:
Людина - звір, а в вас чия ж любов?
Ви всі - до храмів храму стежки згублені
Святих дібров.